Спитай винороба: куди рухається українське виноробство?

Сьогодні практично у кожній області України виробляють вино. Десь це експериментальні виноградники, десь ще не легалізовані виробництва. Проте, поки що українці у більшості своїй віддають перевагу імпортним аналогам, а у українського вина ще немає відданого фан клубу серед критичної маси людей.

Ми вирішили задати кілька питань провідним українським виноробням (від крафтових до найбільших) та зрозуміти, де, на їх думку, українське вино знаходиться сьогодні, куди воно рухається, як завоювати любов українського споживача та стати цікавими для усього світу?

 

Ігор Петренко, винороб Biologist (Київська область)

Яким ви бачите українське виноробство сьогодні? На якій воно стадії та куди рухається?

В цілому я бачу українське виноробство на початку еволюційного розвитку, порівняно з іншими на багато більш історичними зонами виноробства в Європі. Це достатньо нормальне явище. Але питання полягає, як швидко ми зможемо догнати і стати в один рівень ? Це питання інвестицій в виноробний сектор, законодавчого регулювання (потрібно скасувати 95% пострадянських нормативів і т.д.), також натхненної праці виноробів і їх бажання робити цікаві, трушні вина. Позитивний вектор розвитку вже існує і з кожним роком все більше стає в першу чергу малих виноробів, які в подальшому і будуть головним локомотивом цікавих унікальних вин.

Яким чином українські вина могли б здобути таку ж довіру українських споживачів як імпортні?

Українськи вина (якщо не помиляюсь) приблизно займають біля 65-70% загального споживання вина в Україні. Але є тренд збільшення імпорту кожен рік і зменшення попиту на українські, в першу чергу, промислові вина до 100 грн. Якщо об’єктивно дивитись на ситуацію, то не бачу нічого дивного. Українськи вина до 100 грн. мало чим відрізняються між собою, мають багато спільних постачальників виноматеріалів з промисловою якістю і дуже часто білі вина оксидовані. І, звичайно, молодій людині хочеться спробувати якісь нові імпортні вина, особливо, якщо вони доступні по ціні. Тому для промислових виробників в першу чергу треба контролювати процес виноробства починаючи з лози і первинної переробки винограду. Жорсткий контроль і професійне ставлення не дасть зіпсувати якість особливо для білих вин.

Як українським винам зайняти своє місце на міжнародній арені та виділитись серед вин інших країн? 

Як українським винам зайняти своє місце на міжнародній арені? Цікаве питання 🙂 А чого ми повинні взагалі зайняти там місце я вас спитаю? У нас застаріле бюрократичне регулювання виноробства разом з тими чиновниками які сидять в МінАПК. Не існує закону про походження та класифікацію виноградних ділянок. Дуже малий історичний досвід в виноробстві і розуміння що треба робити. Практично ні одна державна або громадська організація за останні 25 років не розвиває системно бренд «українське вино» на міжнародних виставках і відповідно про українське вино мало хто знає. Враховуючи, що унікальний теруар у  нас виключення з правил і буквально на одній руці можна порахувати виноробні, які можуть про це казати. Нашим виноробам треба сміливіше експериментувати з різними підходами в виноробстві для того, щоб зробити щось НОВЕ і дуже цікаве для міжнародного споживача. Це можуть бути цікаві скін контакт вина або non intervention, або method ansistral для ігристих. Я, наприклад, з цим активно експериментую і бачу в цьому велику можливість для експорту цікавих вин.

Бажаю успіхів всім виноробам і творчого натхнення.

 

Максим Кичма, винороб, Сімейна винарня Янчинські пагорби (Львів)

Яким ви бачите українське виноробство сьогодні? На якій воно стадії та куди рухається?

В феодальному ладі. Де є великі виробники , які втрачають український ринок і малі , які самотужки, в переважній більшості підпільно, власними силами намагаються  створити хороший продукт. Багатьом це вдається. Але ніде правди діти, у багатьох поняття яким має бути вино залишилось ще з СССР. А також пострадянська чиновницько-бюрократична машина, яка «захищає» споживача вимагаючи безліч дозволів і папірців. І допоки ці люди сидітимуть на своїх посадах марно сподіватись на стрімкий розвиток.

Яким чином українські вина могли б здобути таку ж довіру українських споживачів як імпортні?

Для початку потрібно дати відповідь на інше запитання – чому український споживач не хоче пити українське вино , в той час ,коли довіряє більшості інших вітчизняних продуктів? І відповідь ця дуже проста. Протягом багатьох років наша винна промисловість виробляла «пійло» , яке виробило до нього стійку огиду в порівнянні з винами Італії , Іспанії , Франції та інших виноробних країн. Приємно ,що багато виробників в Україні вже виготовляють достойні вина , але споживача в цьому переконати тепер не просто.

Отже для повернення довіри необхідно:

1.Виноробам / Виноробним підприємствам – перестати виготовляти вино по принципу неважливо, який смак лиш би дешеве і вписалось в державний стандарт.

2.Державним службам – не втручатись в процес виготовлення вина і не проводити жорсткого регулювання під гаслом захисту споживача.

3.Галузевим саморегулювальним громадським організаціям – взяти на себе контроль за якістю виноробної продукції (саме з такою метою створена Асоціація крафтових виноробів України, щоб не втратити рівня довіри споживачів, а він на сьогоднішній день є до крафтових виноробів).

4.Сомельє і кавістам – більше самоповаги. Стати нарешті українцями і почати з повагою ставитись до українського вина і пропагувати його. Попри будь-які упередження воно на це заслуговує. Перестати бути популяризаторами іноземного продукту. Саме від ваших слів залежить вибір.

5.Школам сомельє – приділяти значно більше уваги українському вину і виховувати своїх учнів в національних інтересах і традиціях. Як сказав Тарас Шевченко «і чужому научайтесь й свого не цурайтесь».

6.Усім разом: позбутись комплексу меншовартості. Почати поважати себе. Змінити відношення до вина. Адже вино – це не алкогольний напій, як вкорінилось з часів СРСР , а пласт культурної спадщини людства що крокує з людиною поруч з хлібом понад 8000 років.

Як українським винам зайняти своє місце на міжнародній арені та виділитись серед вин інших країн?

Стати врешті решт УКРАЇНЦЯМИ. Знайти самоповагу і перестати ганятись за французами , італійцями ,іспанцями і т.п. Наслідуючи їх ми є лише жалюгідною подобою. Ми – УКРАЇНЦІ! Ми не гірші й не кращі. Ми інші й своєрідні. Геть усі англо-франкомовні надписи й логотипи на етикетках. Греки, грузини й вірмени пишаються своїм алфавітом то чому ж українці його соромляться. Український продукт має бути українським у всьому – інакше він приречений і не матиме жодних шансів.

 

Буячок Оксана, Father’s wine VB (Тернопільська область)

Яким ви бачите українське виноробство сьогодні? На якій воно стадії та куди рухається?

Зараз ми на етапі відродження! Виноробів  ще дуже-дуже мало,  але динаміка росту дуже позитивна. Рушійною силою на сьогодні є розвиток крафтового виноробства , що дає поштовх для усієї галузі.

Яким чином українські вина могли б здобути таку ж довіру українських споживачів як імпортні?

Треба просто почати робити добре вино:) Насправді , за нашими спостереженнями, довіра повертається, хоча і поволі! Але виключно  завдяки самим виноробам. Однозначно потрібна підтримка держави в популяризації національних вин. Правильна дерегуляція державою ринку вина в Україні, яка буде спрямована на захист національних виробників дасть великий поштовх для росту внутрішнього ринку.

Як українським винам зайняти своє місце на міжнародній арені та виділитись серед вин інших країн?

Україні потрібен наш унікальний стиль; виразну автентичність; якомога більше автохтонних сортів; працювати над пошуком унікальних рис, які відрізнятимуть нас…

 

Анна Горкун, власниця та СЕО компанії 46 Parallel Wine Group, CEO компанії Inkerman Ukraine 

Яким чином українські вина могли б здобути таку ж довіру українських споживачів, як імпортні?

Українським винам об’єктивно важко сьогодні конкурувати з імпортом із декількох причин. Перше, це, дійсно, сформований десятиліттями, сталий стереотип у головах споживачів: якщо імпортне, – значить краще! Через те, що українське виноробство, свого часу, не могло конкурувати з агресивним маркетингом та імпортним різноманіттям на полицях магазинів, ставлення до українських вин сформувалося недовірливе та скептичне. Друге, що заганяє українського винороба у позицію «слабкого», це колосальні маркетингові бюджети, які ЄС та високо розвинені країни (США) вливають у просування своїх вин на експортних ринках, тобто у таких країнах, як наша. До прикладу, в Італії, суми річного державного фінансування на маркетинг вин за кордоном складають майже 102 мільйони євро (2018 рік), в Німеччині – 609 мільйонів євро в 2019 році. Румунія на просування своїх вин на експортних майданчиках щорічно отримує по 48 мільйонів євро. Українському виноробу, без державної підтримки, в таких умовах конкурувати на рівних із імпортом виключно власними корпоративними бюджетами – просто нереально! Але, ситуацію можна і потрібно змінювати, змінивши ставлення українців до вітчизняного виробництва! Саме тому наша компанія обрала місію – зломити цей стереотип та на прикладі наших вин не просто сформувати довіру до українських вин, але й викликати гордість за їхній зовнішній та внутрішній зміст. І певні позитивні зрушення в цьому вже є: сьогодні ми бачимо суттєве збільшення про патріотичних та толерантно налаштованих до українських продуктів споживачів, які пишаються своїм корінням та продуктами, створеними в Україні. Це ж стосується і вин. Але для того, щоб остаточно здобути довіру споживача, мало створювати якісні вина! Повинна існувати критична маса пропозицій українського продукту, яка в стимулювала й зростання попиту. Проте, для цього пропозиція українського вина має бути максимально доступною та масово представленою для споживача на полицях торгових мереж. Також має бути запроваджена всебічна підтримка держави, щоб українське вино сприймалося українцями так само, як французьке – французами, італійське – італійцями. До слова, у деяких країнах, із метою підтримки вітчизняних виробників, запроваджують ряд механізмів: фіксовану законом частку торгової полиці (до 40%), загороджувальні мита, тимчасові обмеження, квотування полиці тощо. Ну і не меш важливе – має бути максимальна консолідація виноробів задля активної популяризації «бренду українське вино» та розвитку культури споживання вина в Україні. На моє переконання, найближчі 5 років можуть стати справжнім трампліном для розвитку винного споживання. Адже вже зараз ми бачимо велику кількість винних точок, які щороку з’являються на карті України – чи то бари, чи винні бутики, магазини, шоуруми, дегустаційні майданчики, івенти, присвячені вину, які, по суті, націлені на розвиток культури споживання вина. І тому від статусу виключно «святкового продукту» вино буде переходити в категорію щоденного споживання. Показово, що на споживання вина переходять ті, хто пив міцний алкоголь , керуючись абсолютно справедливим бажанням – хочеться жити довше та бути здоровішим. При цьому отримувати задоволення від життя у всіх його проявах. І вино надає таку можливість, якщо підходити до його споживання відповідально.

Як українським винам зайняти своє місце на міжнародній арені та виділитись серед вин інших країн? 

Для того, щоб українське вино знайшло своє місце на міжнародній арені, треба, передусім, щоб світ, дізнався про те, що Україна – виноробна країна, яка створює якісні вина зі своїм унікальним профілем. Враховуючи той факт, що Україну не сприймають у світі як виноробну країну, ключовим і основним має стати саме формування знання бренду «українське вино». А для цього має бути держпідтримка, як у питаннях пошуку каналів збуту, які наразі винороби вирішують самотужки, так і у питаннях промоції країни на міжнародній арені. Франція, Італія, та навіть Румунія виділяють мільярдні інвестицій не тільки на фінансування традиційних міжнародних виставок, де вони представляють свої вина, і всього, що з ними пов’язано, але й на дегустації різних форматів, формування дегустаційних фондів і безпосередньо на пряму рекламу. Ми лише на страті шляху створення позиціонування бренду «українське вино», над яким на разі працює робоча група для формування іміджу виноробної країни. Висока якість та унікальний профіль – це те, що потенційно може зробити українські вина цікавими для світового споживача. Варто також розуміти, що у багатьох країнах українське вино потрапляє до категорії екзотичних вин. Нас розглядають як підсорт, щоб розширити винну карту та асортимент. Ще один важливий момент – це низькі цінові сегменти в різних регіонах продажу, скажімо, як Китай і країни Африки. Тобто там наше вино цікаве лише в тому випадку, якщо воно за своєю ціною може зрівнятися з винами, які, припустимо, заходять з Іспанії, де є дотації та підтримка експортних програм. А останні, у свою чергу, заходять за дуже дешевими цінами – по 1 долару за пляшку. У Європі винний ринок дуже розвинений, французи напрочуд патріотичні у питанні споживання своїх вин, тому очевидно, що конкурувати з країнами, де винна культура сформована, доволі складно, а тим паче виділятися серед їхнього розмаїття. Проте це не означає, що в нас немає шансів. Ми своїм прикладом демонструємо, що навіть за таких непростих умов, можна завоювати прихильність міжнародного споживача: ми вийшли на 4 континенти, завоювали понад 75 нагород на міжнародних та вітчизняних конкурсах, та більше дюжини схвальних відгуків світових експертів, зокрема – винного консультанта Її Високості Королеви Британії Дженсіс Робінсон.

 

Гіоргі Іукурідзе, СЕО та співзасновник компанії SHABO (Одеська область)

Яким ви бачите українське виноробство сьогодні? На якій воно стадії та куди рухається?

Українське виноробства на «піку». Але на піку переломному: або воно зробить влучний серйозний постріл і гідно займе місце на світовому винному ринку. Чи поступово піде в небуття, через засилля імпорту, недовіри українського споживача, доволі жорстких умов рітейлу та відсутність вагомої держпідтримки українського виноробства.

Яким чином українські вина могли б здобути таку ж довіру українських споживачів як імпортні?

Аби тобі довіряли, потрібно познайомитись. А українського споживача іноді навіть важко «покликати на перше побачення». Національному вину є що розповісти, є чим здивувати. Наші вина вже давно гідно оцінені на світовій арені. Тільки у вина SHABO більше 500 нагород авторитетних міжнародних конкурсів. В Україні є давня історія виноробства, унікальний теруар, є відмінні спеціалісти, передові технології тощо. Але поки визначенням Закону «вино – не відноситься виключно до харчового продукту», ми маємо дуже вузькі рамки цього позиціонування в ЗМІ.

Серед  невід’ємних складових формування Бренду українського вина бачу активну участь у міжнародних виставка та конкурсах, проведення подібних гарних івентів як Kyiv Food and Wine, де українські споживачі мають кращу можливість познайомитись з вином своєї країни.

Як українським винам зайняти своє місце на міжнародній арені та виділитись серед вин інших країн?

У українського вина є своя унікальність. І вона відчувається з першого носа та ковтка. Однак, аби виділитись серед інших нам не вистачає «голосу». Розповідати про свою країну, її заслужені відзнаки від найприскіпливіших критиків – нагод багато. Але, щоб заговорити на весь світ, не вистачає державної підтримки. Комплексної підтримки, як в інших розвинених виноробних країнах: дотацій виноробним підприємствам, відповідних програм розвитку, маркетингових інвестицій в просуванні Бренду українсько вина тощо.

 

Сергій Стаховський, власник сімейної виноробні Stakhovsky Wines (Закарпаття)

Яким ви бачите українське виноробство сьогодні? На якій воно стадії та куди рухається?

Сьогодні я особисто бачу українське виноробство на стадії розвитку. Кожного року з’являються нові маленькі виноробства, які починають якимись чином розвиватись, вони об’єднуються. Це дуже круто! Адже це можна назвати відродженням українського винарства. Чим більше буде виробників, тим більше бажання буде зробити щось якісне і цікаве для українського споживача.

Яким чином українські вина могли б здобути таку ж довіру українських споживачів як імпортні?

Це відновлення втраченої довіри українського споживача. Він не буде коротким, це буде досить довгий шлях, тому що треба дуже велику кількість людей. Український продукт вартий того, щоб його скуштували. Це процес, який затягнеться, скоріш за все, на 5-10 років. Але все ж таки, цей шлях треба починати і я вважаю, що тенденція, яка почалась є позитивною. З’являється все більше і більше сомельє, шкіл, які розказують про вино. Звісно треба, щоб розповідали і про українське. І всі ці тенденції, які я зараз бачу і які починають розвиватись на моїх очах – це саме тенденції споживання українського вина і це круто!

Як українським винам зайняти своє місце на міжнародній арені та виділитись серед вин інших країн? 

Для початку нам треба свій домашній ринок завоювати, якщо чесно. Хоч зараз мабуть ми в такій ситуації, що нам легше завоювати закордонний ринок і вже вертаючись додому доказувати «ми були за кордоном, там нас сприймають, тому ми є правильним вином». З точки зору стратегії маркетингу, це буде більш наповнювати змістом думки українських споживачів, тому що для них українські вина не катуються зовсім. У них не має жодного рейтингу. Якщо ми зможемо приїжджати за кордон і там отримувати підтвердження, бали за якість вина, то це, звісно, буде нашого споживача наштовхувати скуштувати наше українське вино, щоб потім купувати їх на постійній основі. По факту я впевнений, що українські теруари мають певні унікальні особливості, а головне, що ці певні особливості дають можливість робити вина різні – не однакові. У нас є Одеський чорний, наприклад, який відображає нашу автентичність і є автохтонним сортом винограду, і його треба розвивати. І це не єдине, головне – автентичність теруарів для мене.

 

Євген Шнейдеріс, власник виноробні Beykush Winery (Миколаївська область)

Яким ви бачите українське виноробство сьогодні? На якій воно стадії та куди рухається?

Бачу його як виноробство у не дуже виноробній країні. Стадія – початкова. Рухається явно вперед, але дуже невеликим складом.

Яким чином українські вина могли б здобути таку ж довіру українських споживачів як імпортні?

Справа не в довірі чи недовірі. Коли на полці стоїть 1000 пляшок, із них українських 10, то суто математично збут українського вина буде непорівняний з імпортом. Правильно напевно вважати коефіцієнт довіри за формулою: обсяг продажів на подану позицію. Тут думаю в українського вина все буде непогано. А ось як представленість зробити сумірною з імпортними винами – це не на півабзаца розмова.

А якщо серйозно, то:

  1. Є досвід країн, у яких позитивна динаміка. Вивчити. І те, що у нас може бути реалізовано – запровадити.
  2. Державі потрібно відповісти собі на питання: «Що ми хочемо отримати в результаті? Де ми хочемо бути через 30 років?».
  3. Відмінити усі обмеження і стимулювати ріст кількості нових малих виноробень. Потрібно зробити так, щоб їх стало більше. Методів є сила силенна, різного ступеня вартості.

Як українським винам зайняти своє місце на міжнародній арені та виділитись серед вин інших країн? 

Дивно говорити як виділиться на міжнародній арені, не виділившись гідно у себе вдома. Я б спочатку з рідним ринком розібрався, а потім вже морочився зі світовою експансією.

 

Олександр Мересій, директор по продажам Chateau Chizay (Закарпаття)

Яким ви бачите українське виноробство сьогодні? На якій воно стадії та куди рухається?

Україна повноцінна виноробна держава, але потенціал її надто слабко розкритий.

Дуже часто розвиток виноробства йде паралельно з розвитком економіки держави, і в нас це відчутно, адже все починається з власного ринку.

На жаль, для більшості українських споживачів шальки терезів якості і доступності все ще переважають в сторону доступності. Є певна цінова межа, при якій виробник може забезпечити якість продукції і свій постійний розвиток, і ця межа часто вища, ніж споживач може чи бажає оплатити. Тому сьогодні близько 80% ринку забезпечують виробники масових вин, які навряд колись прославлять Україну.

Але є і кілька ентузіастів, їх можна перерахувати на пальцях двох рук, які не зважаючи ні на що вперто продовжують вкладати свою енергію, фінанси і час у справу свого життя. Вони досягають значних успіхів і світового визнання. За цими виробниками майбутнє українського виноробства.

Яким чином українські вина могли б здобути таку ж довіру українських споживачів як імпортні?

Справді, сьогодні статистика продажів досить сумна для українських виробників, адже близько 50% вин, які купують в Україні – імпортні. Якщо взяти за приклад сусідню Угорщину, то їхні вітчизняні вина займають близько 90% ринку. Однією з причин таких показників в Україні є стереотип, що імпортне – неодмінно  краще, що аж ніяк не відповідає дійсності. Якісне імпортне вино точно не буде дешевше українського аналога за якістю, навпаки, в більшості випадків воно буде на 50-70% дорожче, тому для споживача це часто банальна переплата. Найкраще переконати в цьому споживача в нас виходить на наших винних турах, які проходять щоденно в Шато, ми приділяємо цьому дуже велику увагу і це дає результат.

Як українським винам зайняти своє місце на міжнародній арені та виділитись серед вин інших країн?

Якщо українські вина насправді полюблять в Україні, це буде транслюватися на весь світ. А регулярна участь у міжнародних виставках і конкурсах, і не поодинці, а спільно, під прапором нашої держави, значно пришвидшить цей процес.

 

Фото обкладинки: Арсен Федосенко.

Текст: Сергій Клімов.

 

Підписуйтесь на наш канал Просто про вино в Телеграм, що бути в курсі усіх актуальних винних подій.

 

1,448 total views,

Zeen is a next generation WordPress theme. It’s powerful, beautifully designed and comes with everything you need to engage your visitors and increase conversions.

Більше історій
5 легких способов открыть вино без штопора

Підтвердження віку

Вам повинно бути більше 18 років для перегляду сайту.